З біологічної точки зору – через порушення метаболізму таких нейротрансмітерів як норадреналін та серотонін. Результатом є патологічна зміна розумових процесів та підвищення тривожності. У свою чергу порушення в роботі нейротрансмітерних систем можуть бути зумовлені спадковими та набутими факторами. Також може бути причина інфекційні захворювання (вірусний гепатит, інфекційний мононуклеоз, кір).

З психологічної точки зору – хронічні стреси, гострі психотравми.

Відзначено, що до розвитку неврозу нав’язливих станів схильні люди з підвищеною недовірливістю, гіпертрофованою турботою про те, як виглядають їх вчинки і що подумають про них оточуючі, особи з великою зарозумілістю та його зворотною стороною – самозниженням .

Основу клінічної картини неврозу нав’язливих станів становлять обсесії — непереборно нав’язливі думки (уявлення, страхи, сумніви, потяги, спогади), які не виходить «викинути з голови» чи ігнорувати. При цьому клієнти досить критично ставляться до себе та свого стану. Однак, незважаючи на багаторазові спроби подолати його, не досягають успіху. Поряд з обсесіями виникають компульсії , за допомогою яких людина намагається зменшити тривогу, відволіктися від настирливих думок. У деяких випадках клієнти здійснюють компульсивні дії потай або подумки. Це супроводжується деякою розсіяністю та повільністю при виконанні ними домашніх чи службових обов’язків.

Ступінь вираженості симптомів може варіювати від слабкої, що практично не впливає на якість життя клієнта та його працездатність, до значної, що призводить до інвалідизації. При слабкій виразності знайомі людини з обсесивно-компульсивним розладом можуть навіть не здогадуватися про існуюче захворювання, відносячи примхи його поведінки до особливостей характеру. У важких запущених випадках клієнти відмовляються виходити з дому або навіть зі своєї кімнати, наприклад, щоб уникнути зараження чи забруднення.

Невроз нав’язливих станів може протікати по одному з трьох варіантів:

• З постійним збереженням симптомів протягом місяців і років;
• З ремітуючим перебігом, що включає періоди загострення, які часто провокуються перевтомою, хворобою, стресом, недоброзичливою сімейною або робочою обстановкою;
• З неухильним прогресуванням, що виражається в ускладненні нав’язливого синдрому, появі та посилення змін характеру та поведінки.

Нав’язливі побоювання (страх невдачі) — болісний страх, що не вдасться належним чином вчинити ту чи іншу дію. Наприклад, вийти перед публікою, згадати вивчений вірш, здійснити статевий акт, заснути. Сюди належить еритрофобія — страх почервоніти при сторонніх.

Нав’язливі сумніви – невпевненість у правильності виконання різних дій. Клієнти, що страждають нав’язливими сумнівами, постійно переживають, чи закрили вони кран з водою, чи вимкнули праску, чи правильно вказали адресу в листі тощо.

Нав’язливі фобії – мають найширшу варіацію: від боязні захворіти різними захворюваннями (сифілофобія, канцерофобія, інфарктофобія, кардіофобія ), страху висоти (гіпсофобія), замкнутих просторів (клаустрофобія) і надто відкритих місцевостей. Поширеними серед людей з ДКР фобіями є страх болю (алгофобія), страх смерті (танатофобія), страх комах (інсектофобія).

Нав’язливі думки — назви, що вперто «лізуть» у голову, рядки з пісень або фрази, прізвища, а також різні думки, протилежні життєвим уявленням пацієнта (наприклад, блюзнірські думки у віруючого хворого).

Нав’язливі спогади — спогади деяких подій, що виникають всупереч бажанню клієнта, що мають, як правило, неприємне забарвлення. Сюди ж можна віднести персеверації (нав’язливі уявлення) — яскраві звукові або зорові образи (мелодії, фрази, картини), що відображають психотравмувальну ситуацію, що відбулася в минулому.

Нав’язливі дії — багаторазово повторювані мимоволі людини рухи. Наприклад, заплющування очей, облизування губ, поправлення зачіски, гримасування, підморгування, чухання потилиці, перестановка предметів та ін. ня власної шкіри) та оніхофагія (нав’язливе обкушування нігтів).

• Поява фобій;
• Нервовий тик;
• Тривожність;
• Страх;
• Часто повторювані ритуали;
• Відчуття власної неповноцінності;
• Сексуальна одержимість;
• Нав’язливі думки та образи;
• Підвищена рухова активність;
• Бажання ідеальної чистоти;
• Нав’язливі спогади;
• Сумніви;
• Нав’язливий рахунок;
• Побоювання;
• Фобії;
• Невпевненість у собі.

Ефективно лікувати невроз нав’язливих станів можна лише дотримуючись принципів індивідуального та комплексного підходу до терапії. Можливе поєднання медикаментозного та психотерапевтичного лікування.

Слід зазначити, що лікування індивідуальний кожному. У деяких клієнтів симптоми зникають вже через пару сеансів (3-6 сесій), тоді як іншим потрібно не один місяць.