Часто діагноз ВСД ставлять уже з дитинства. Багато в чому залежить, як виношувався плід, які були пологи, чим перехворів і як лікували дитину. Багато різних факторів у підлітковому віці. Багато в чому залежить у яких психологічних умовах виховувалась людина (конфлікти, стреси…). Часто цей стан із діагнозом «дарують» самі батьки. Дуже важливо в якому середовищі росте дитина.

У дорослих клієнтів виникнення вегето-судинної дистонії може провокуватися і посилюватися у зв’язку з впливом хронічних захворювань, депресій, стресів, неврозів, черепно-мозкових травм і травм шийного відділу хребта, ендокринних хвороб, патологій ШКТ, гормональних перебудов. У будь-якому віці фактором ризику розвитку вегето-судинної дистонії є конституційна спадковість (подарунок батьків).

Вегето-судинна дистонія спостерігається у 75% населення, половина з цих випадків потребує психологічної допомоги. Виникнення перших проявів вегето-судинної дистонії посідає 20-45 років. Жінки схильні до розвитку психовегетативного неврозу в 3 рази більше, ніж чоловіки.

Прояви вегето-судинної дистонії різноманітні, що зумовлено багатогранним впливом на організм ВНС, що регулює основні вегетативні функції – дихання, кровопостачання, потовиділення, сечовипускання, травлення та ін. Симптоми вегетативної дисфункції можуть бути виражені нападами, кризами, кризами.

Виділяють кілька груп симптомів вегето-судинної дистонії за переважними порушеннями діяльності різних систем організму. Ці порушення можуть виявлятися ізольовано або поєднуватись один з одним.

До кардіальних проявів вегето-судинної дистонії відносяться болі в ділянці серця, тахікардія, відчуття перебоїв та завмирання в роботі серця.

При порушеннях регуляції дихальної системи вегето-судинна дистонія проявляється респіраторними симптомами: прискореним диханням (тахіпное), неможливістю здійснення глибокого вдиху та повного видиху, відчуттями нестачі повітря, тяжкістю, закладеністю в грудях, різкою приступоподібною задишкою, що нагадує.

Вегето-судинна дистонія може виявлятися різними дисдинамічними порушеннями: коливаннями венозного та артеріального тиску, порушенням циркуляції крові та лімфи у тканинах.

Вегетативні порушення терморегуляції включають лабільність температури тіла (підвищення до 37-38°С або зниження до 35°С ), відчуття мерзлякості або почуття жару, пітливість. Прояв терморегуляторних порушень може бути короткочасним, тривалим чи постійним.

Розлад вегетативної регуляції травної функції виражається диспептичними порушеннями: болем та спазмами в животі, нудотою, відрижкою, блюванням, запорами чи проносами.

Вегето-судинна дистонія може викликати появу різного роду сечостатевих розладів: аноргазмію при збереженому статевому потягу; хворобливе, прискорене сечовипускання за відсутності органічної патології сечовивідних шляхів тощо.

Психо-неврологічні прояви вегето-судинної дистонії включають млявість, слабкість, стомлюваність при незначному навантаженні, знижену працездатність, підвищену дратівливість та плаксивість. Пацієнти страждають на головні болі, метеозалежність, розлад сну (інсомнію, поверхневий і неспокійний сон).

• Головний біль;
• Нудота;
• Запаморочення;
• Блювота;
• Задишка;
• Пітливість;
• Непритомність;
• Біль у серці;
• Відрижка;
• Печія;
• Порушення серцевого ритму;
• Почастішання сечовипускання;
• Коливання артеріального тиску;
• Зниження працездатності;
• Припливи спека;
• Задуха;
• Плаксивість;
• Метеоризм;
• Нестача повітря;
• Знижений настрій.

Перебіг вегето-судинної дистонії може ускладнюватись вегетативними кризами, що зустрічаються більш ніж у половини клієнтів. Залежно від переважання порушень у тому чи іншому відділі вегетативної системи розрізняються симпатоадреналові, вагоінсулярні та змішані кризи.

Розвиток симпатоадреналового кризу чи «панічної атаки» відбувається під впливом різкого викиду адреналіну в кров, що відбувається за командою вегетативної системи. Перебіг кризи починається з раптово виникаючого головного болю, прискореного серцебиття, кардіалгії, збліднення або почервоніння обличчя. Відзначається артеріальна гіпертензія, частішає пульс, з’являється субфебрилітет, ознобоподібний тремор, оніміння кінцівок, відчуття сильної тривоги та страху. Закінчення кризу таке ж раптове, як і початок , після закінчення – астенія, поліурія з виділенням сечі низької питомої ваги.

Вагоінсулярний криз проявляється симптомами, багато в чому протилежними симпатичним ефектам. Його розвиток супроводжується викидом у кров інсуліну , різким зниженням рівня глюкози, підвищенням активності травної системи. Для вагоінсулярного кризу характерні відчуття завмирання серця, запаморочення, аритмії, утруднення дихання та відчуття нестачі повітря. Відзначається урідження пульсу та зниження артеріального тиску, пітливість, гіперемія шкіри, слабкість, потемніння в очах. Під час кризи посилюється перистальтика кишечника, з’являється метеоризм, бурчання, позиви на акт дефекації, можливий рідкий випорожнення. Після закінчення нападу настає стан вираженої післякризової астенії.

Найчастіше зустрічаються змішані симпато-парасимпатичні кризи, що характеризуються активацією обох відділів вегетативної нервової системи.

Клієнти з вегето-судинною дистонією лікуються під наглядом лікаря загальної практики, невролога, ендокринолога чи психолога, психотерапевта залежно від переважних проявів синдрому.

Перевага у виборі методів лікування надається немедикаментозному підходу: нормалізації трудового режиму та відпочинку, усунення гіподинамії, дозованого фізичного навантаження, обмеження емоційних впливів (стресів, комп’ютерних ігор, перегляду телепередач, соціальної мережі), індивідуальної та сімейної психологічної корекції, раціонально.

Позитивний результат при лікуванні вегето-судинної дистонії спостерігається від лікувального масажу, рефлексотерапії, водних процедур (процедури, що сприяють розслаблянню та зміцненню організму).

Слід зазначити, що лікування індивідуальний кожному. У деяких людей симптоми зникають вже через пару сеансів (3-6 сесій) , тоді як іншим потрібно не один місяць .