Депресія – психічний розлад, що виявляється стійким зниженням настрою, рухової загальмованістю та порушенням мислення. Розлад супроводжується зниженням самооцінки, соціальною дезадаптацією, втратою інтересу до звичної діяльності, власного життя та навколишніх подій.

Є найпоширенішим психічним розладом. Згідно з останніми дослідженнями, ймовірність розвитку депресії протягом життя коливається від 22 до 33%. Фахівці у галузі психічного здоров’я вказують, що ці цифри відображають лише офіційну статистику.

До основних причин належать такі фактори:

  • Конфліктні ситуації, які виникають між родичами, друзями та близькими людьми. Як наслідок таких конфліктів відбувається відкладення у головному мозку людини цієї неприємної ситуації. Постійні переживання та думки лише про одне призводять до депресивного стану.
  • Втрата близької людини чи друга також призводить до того, що людина не витримує психологічної травми і замикається в собі. У більшості людей виникає реактивна депресія, яка через певний час зникає. Для деяких людей, особливо жінок, втрата призводить до повного психологічного розладу, т. е. невротичної депресії. Якщо ж не вживати лікувальних заходів, це може призвести до розумового божевілля.
  • Насильство. Для жінок ознака сексуального насильства не менш значна, ніж втрата близької людини. Крім сексуального, насильство може бути як емоційним, і фізичним. Два останні види насильства здебільшого неспроможні залишати психологічних травм протягом усього життя.
  • Генетична схильність. Випадки прояви депресії у предків можуть спричинити її виникнення і в нащадків.
  • Проблеми. Наявність проблем безпосередньо впливає виникнення симптомів депресивного стану. Причому проблеми може бути як особистого, і ділового характеру. Не виключається проблема соціального характеру.
  • Хвороба. Дізнавшись про смертельне захворювання, виникає відповідна реакція у вигляді упадницького настрою.
  • Алкогольна залежність. Людина, яка страждає на шкідливі звички, також має характерну властивість прояву депресії. У таких людей виділяють два види захворювання: хронічна та алкогольна. Перша виникає на тлі будь-яких подій, що призводить до того, що людина знаходить знеболювальне у спиртних чи наркотичних речовинах. А другий вид виникає через заборону у вживанні алкогольних напоїв, що власне і призводить людину до замішання. Алкогольна депресія раніше зустрічалася виключно у представників чоловічої сторони, але в цей час такий вид захворювання часто діагностується і у жінок.
  • Медикаменти. Прийом медичних препаратів спричиняє в деяких випадках появу депресивних розладів. Ці розлади виникають під дією препаратів, які надають побічний вплив на людину.

Ще одним фактором ризику є ураження головного мозку та соматичні захворювання. За статистикою, клінічно значущі афективні порушення виявляються у 50% людей, які перенесли інсульт, у 60% клієнтів, які страждають від хронічної недостатності мозкового кровообігу та у 15-25% людей, які мають в анамнезі черепно-мозкову травму.

Піки захворюваності припадають на юнацький вік та другу половину життя. Поширеність депресії у віці 15-25 років становить 15-40%, у віці старше 40 років – 10%, у віці старше 65 років – 30%. Жінки страждають у півтора рази частіше за чоловіків. Афективний розлад ускладнює перебіг інших психічних розладів та соматичних захворювань, підвищує ризик розвитку суїциду, може провокувати алкоголізм, наркоманію та токсикоманію.

Хронічна депресія або дистимія обумовлюється перебігом протягом тривалого часу (до 2-3 років).

  • Гостра чи клінічна депресія — найскладніша форма захворювання, якій властива яскрава симптоми. Клінічна депресія характеризується нетривалістю течії, але має складний характер. Кожна доросла людина знайома із симптомами гострої форми цього захворювання.
  • Реактивна депресія характеризується спонтанністю виникнення на тлі появи серйозних стресових ситуацій.
  • Невротична депресія виникає через емоційні розлади, в яких домінуючу ланку займають неврози.
  • Алкогольна депресія — власне такий вид нездужання, за допомогою якого людина позбавляється вживання спиртних напоїв. Це може виникнути через кодування або виявлення іншої хвороби, при якій людині заборонено прийом алкоголю.
  • Затяжна депресія характеризується тривалим накопиченням негативних факторів, які локалізуються в нездужання.
  • Маскована депресія обумовлюється болючими ознаками, які вказують на соматичні форми хвороб.
  • Післяпологова депресія виникає, відповідно, після народження дитини. Біолярна або маніакальна депресія характеризується переважанням у психіці людини емоційної лабільності (нестійкого настрою).

Основним проявом служить так звана депресивна тріада, що включає стійке погіршення настрою, уповільнення мислення і зниження рухової активності. Погіршення настрою може виявлятися тугою, розчаруванням, безвихіддю та відчуттям втрати перспектив. У деяких випадках спостерігається підвищення рівня тривоги, такі стани називають тривожною депресією. Життя здається безглуздим, колишні заняття та інтереси стають неважливими. Знижується самооцінка. Виникають думки про самогубство. Такі люди відгороджуються від оточуючих. У багатьох клієнтів з’являється схильність до самозвинувачення. За невротичних депресій людина іноді, навпаки, звинувачують у своїх нещастях оточуючих.

У важких випадках виникає відчуття повного непритомності, що важко переживається. На місці почуттів та емоцій начебто утворюється величезна дірка. Деякі пацієнти порівнюють це відчуття з нестерпним фізичним болем. Відзначаються добові коливання настрою. При ендогенній депресії пік туги і розпачу зазвичай посідає ранковий годинник, у другій половині дня відзначається деяке поліпшення. При психогенних афективних розладах спостерігається зворотна картина: покращення настрою вранці та погіршення ближче до вечора.

Уповільнення мислення при депресії проявляється проблемами при плануванні дій, навчанні та вирішенні будь-яких повсякденних завдань. Погіршується сприйняття та запам’ятовування інформації. Клієнти відзначають, що думки начебто стають в’язкими і неповороткими, будь-яке розумове зусилля потребує великого вкладення сил. Уповільнення мислення відбивається у мові – хворі на депресію стають мовчазними, говорять повільно, неохоче, з довгими паузами, віддають перевагу коротким односкладовим відповідям.

Двигуна загальмованість включає у собі неповороткість, повільність і скутість рухів. Більшу частину часу люди, які страждають на депресію, проводять практично нерухомо, застигши в положенні сидячи або лежачи. Характерна сидяча поза – згорблена, зі схиленою головою, лікті спираються на коліна. У важких випадках хворі на депресію не знаходять сил навіть для того, щоб встати з ліжка, вмитися і переодягнутися. Міміка стає бідною, одноманітною, на обличчі з’являється застиглий вираз розпачу, туги та безнадійності.

Депресивна тріада поєднується з вегетативно-соматичними розладами, порушеннями сну та апетиту. Типовим вегетативно-соматичним проявом розладу є тріада Протопопова, що включає запори, розширення зіниць і почастішання пульсу. При депресії виникає специфічне ураження шкіри та її придатків. Шкіра стає сухою, її тонус знижується, на обличчі проступають різкі зморшки, через які хворі виглядають старшими за свої роки. Відзначається випадання волосся та ламкість нігтів.

Клієнти, які страждають на депресію, пред’являють скарги на головні болі, болі в ділянці серця, суглобів, шлунка і кишечника, проте при проведенні додаткових обстежень соматична патологія або не виявляється, або не відповідає інтенсивності та характеру болю. Типовими ознаками депресії є розлади у сексуальній сфері. Сексуальний потяг суттєво знижується чи втрачається. У жінок припиняються чи стають нерегулярними менструації, у чоловіків нерідко розвивається імпотенція.

Як правило, при депресії спостерігається зниження апетиту та втрата ваги. В окремих випадках (при атиповому афективному розладі), навпаки, відзначається підвищення апетиту та збільшення маси тіла. Порушення сну проявляються ранніми пробудженнями. Протягом дня клієнти у стані депресії почуваються сонними, не відпочили. Можливе збочення добового ритму сну-неспання (сонливість вдень і безсоння вночі). Деякі клієнти скаржаться, що не сплять ночами, тоді як родичі стверджують протилежне – така невідповідність свідчить про втрату сну.

  • Порушення сну;
  • Втрата апетиту;
  • Дратівливість;
  • Біль у серці;
  • Занижена самооцінка;
  • Почуття провини;
  • Апатія;
  • Втома;
  • Імпотенція;
  • Порушення концентрації уваги;
  • Плаксивість;
  • Спроби суїциду;
  • Замкнутість;
  • Загальмованість;
  • Тривожність;
  • Неконтрольоване переїдання;
  • Відсутність інтересу до життя;
  • Набридливі думки про суїцид;
  • Знижений настрій;
  • Недовіра.

План лікування складають індивідуально, залежно від виду та тяжкості депресії. Часто застосовують психотерапію разом із фармакотерапією. Основою лікарської терапії є антидепресанти.

Психотерапевтичне лікування депресії може включати індивідуальну, сімейну і групову терапію.

У цьому лікування депресії має покладатися як на психолога, а й у оточуючих хворого людей. Важливо, щоб усі дії клієнта сприймалися без агресії, необхідно постійно підтримувати його, говорити тільки оптимістичні тематики і налаштовувати хворого на позитивні моменти. Зрештою, необхідно відволікти його від своїх думок, подарувати йому усмішку і радість, і чим частіше ви спостерігатимете на його обличчі дані прояви, тим швидше він вилікується від депресії.

Процес лікування індивідуальний кожному за. У деяких людей симптоми зникають вже через пару сеансів (3-6 сесій), тоді як іншим потрібно не один місяць.

У розділі статті, книги та відео Ви можете знайти багато інформації про невротичні розлади.